Євгеній Іванов
Євгеній Іванов (1977-2025) – підполковник 39-ої бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних сил України.
Євгеній Іванов уродженець Безруків, де минули його дитячі та шкільні роки, саме тут формувався характер майбутнього воїна - відповідального, щирого, небайдужого. Він закінчив Харківську загальноосвітню школу №9, з юних років вирізнявся технічним мисленням, любов’ю до авіації, електрики та прагненням бути корисним своїй країні.
Свій трудовий шлях розпочав електромонтером, здобув 3-й розряд, працював з електрообладнанням, демонструючи глибокі знання та нестандартний підхід до справи. У 1995 році здійснив давню мрію, вступивши до Харківського інституту льотчиків Військово-Повітряних Сил України. Закінчив повний курс за напрямом «Авіація та космонавтика», отримав звання лейтенанта та проходив службу в Луцьку на посаді старшого льотчика.
Після звільнення в запас у 2001 році у зв’язку зі скороченням, реалізував себе як виконавчий директор і приватний підприємець. Євгеній Віталійович мав золоті руки: був майстром, техніком, будівельником, автомеханіком, усе робив власноруч, сам збудував дім, досконало знав техніку, електроніку та автомобілі. Створив міцну родину, якою щиро пишався. Найбільшою радістю його життя був син - його гордість, надія та віра в майбутнє України.
У 2014 році, з початком російської агресії, Євгеній Іванов без вагань повернувся до лав ЗСУ. Служив у підрозділах авіації у Харківській, Київській та Житомирській областях, обіймав посади офіцера комплектування, штурмана служби наведення, старшого штурмана.
За роки бойового шляху здійснив понад 200 бойових вильотів, брав участь у надскладних повітряних операціях, знищував ворожу авіацію та завдавав ударів по важливих об’єктах противника. Він був одним із тих, хто ціною неймовірного ризику боронив українське небо.
🎖 Український ас мав численні нагороди: орден «За мужність» II ступеня, орден «За мужність» III ступеня, відзнаку Президента України «За оборону України», медаль «Залізний хрест».
Євгеній Іванов пішов із життя як справжній герой - вірний військовій присязі, своєму народові та небу, яке любив понад усе.
Євгеній загинув 8 грудня 2025 року на східному напрямку фронту. Євгенію було 48 років.
У чоловіка залишились дружина, син та брат. Похований у Житомирі.
